Translation:Medikit txt/uk

Технічні характеристики: Персональний медкомплекс

РІВЕНЬ ТАЄМНОСТІ: ЖОВТИЙ

Підрозділ реагування на позаземні загрози "PHALANX"

Технічний документ, Допуск: ДЕЛЬТА

Дата: 19 березня 2084

Від: Кпт. Олена Флойд, Гол. військовий лікар, Медвідділ, PHALANX, Атлантична оперативна група

---

Огляд

В минулому для надання першої медичної допомоги і проведення хірургічних операцій під час бойових дій потрібні були спеціально підготовані санітари та лікарі, здатні рятувати життя безпосередньо на полі бою. У бійців, чиїх товарішів було поранено, не залишалось іншого вибору, крім як продовжувати бій (якщо, звичайно вони не впадали в паніку) з надією на вчасне прибуття медиків, або намагатись зробити перев’язку нашвидкоруч, не маючи ні відповідних навиків, ні матеріалів. Якщо поранений після цього виживав, то втрачав боєздатність на тижні, а то й місяці.

Це була прийнятна стратегія для часів Другої світової війни, але зараз вона нікуди не годиться. Солдат може померти прямо на полі бою, очікуючи медика, тоді як при наданні негайної медичної допомоги він міг би вижити. Мінімально підготовлений солдат повинен мати можливість своєчасно надати невідкладну допомогу при пораненні колеги. Ось тут і знадобиться сучасний персональний медкомплекс, який бійці за звичкою продовжують називати аптечкою.

У склад медкомплексу входить мікрокомп'ютер, здатний діагностувати поранення за допомогою рентгенографії та УЗД. Він може одночасно знімати електрокардіограму та електоенцефалограму, вимірювати артеріальний тиск та пульс, а також прогнозувати бойову ефективність бійця, виходячи з його особистих показників (які зберігаються на невеликому підшкірному чіпі, що використовується при лікуванні, пошуку й встановленні особистості носія). Вся ця інформація відображається у вигляді невеликої голограми або передається на вбудовану в шолом інформаційну систему. Разом з цим медкомплекс містить ліки й стерильні хірургічні інструменти для екстрених операцій, здатен припекти рану спеціальним нагрівальним елементом, і, найголовніше, він може ввести в рану колонію нанороботів.

Стара концепція медичних нанороботів вперше була реалізована в’єтнамськими дослідниками 30 років тому. Сучасну медицину неможливо навіть уявити без них. Нанороботи - крихітні роботи розміром у кілька мікрометрів, яких "на льоту" можна запрограмувати на виконання певних завдань. Вони швидко обробляють рану та закупорюють розірвані артерії, попереджують оператора медкомплекса про внутрішні кровотечі, повідомляючи про необхідність установки дренажу, зашивають розриви шлунку та кишківника, реанімують або видаляють відмерлі тканини і відновлюють пошкодження нервів. Роботи безпечно розчиняються в організмі пацієнта тільки-но закінчиться заряд батареї (від 10 до 15 секунд), чого часто недостатньо для стабілізації стану важкопоранених осіб. У такому випадку необхідна подвійна або й більша доза нанороботів. Загалом можна використати будь-яку кількість доз без жодної небезпеки чи негативних ефектів для пацієнта.

Ця технологія — найважливіше досягнення в екстренній медицині за всю її історію. Вона може робити усе, включаючи регенерацію тканин. Якщо потрібна кваліфікована допомога, наприклад, коли уражений життєво важливий орган або куля застрягла у небезпечному місці, медкомплекс містить необхідне обладнання та детальні інструкції для допомоги солдату. Він ніколи не замінить операційної кімнати, але ця технологія максимально наближена до концепції пересувних шпиталів.

Рекомендована доктрина

Усі наші найманці вміють користуватись медкомплексом. В ідеальному випадку кожен боєць повинен бути екіпірований ним, щоб мати змогу надати допомогу товаришам, але обмежена вантажопідйомність не завжди дозволяє поєднати реальне з ідеальним. Усі серйозні поранення необхідно лікувати якнайшвидше, щоб уникнути ускладнень. Якщо поранений може рухатись, він повинен вийти з бою і знайти укриття на час "лікування".

Препарати з медкомплекту також можуть використовуватись для реанімації бійців, що втратили свідомість. Лишень поранений знову зможе пересуватись, він повинен якнайшвидше покинути місце бою і сховатись у безпечному місці для продовження лікування. Поки він шукає укриття, в.о. медика може захищати його від ворогів, — це нормально. Але й сам медик також потребує прикриття; розмін "життя нашого за життя іншого нашого" для нас неприйнятний.

Після повернення пораненого на базу, про його подальше лікування піклуватимуться штатні медики. Вірогідність смерті пацієнта в шпиталі від отриманих в бою ран набагато нижче відсотка і настільки близька до нуля, наскільки це взагалі можливо.

Додаток

Відсутній.

Навик

• Інтелект